Переклад Юрія Гончаренка

Чуєш, ти чекай мене,

Над усе чекай
Коли смуток огорне,

Жовтий дощ стіка
І в спекотну каламуть,

В заметіль, у сніг
Коли інших вже не ждуть,

Вже й забувши їх.
І коли листів нема із далечини...

Інших вже не ждуть дарма —

Стомлені вони.

Повернуся, тільки жди
І не зич добра

Тим, хто каже далі йди

І забудь... пора.

Хай повірять мати й син,

Що нема мене
Друзі втішаться отим

"Було і промине",
Сядуть в коло при вогні

І ковтнуть вина.

На помин душі. Та ні.

Ти чекай одна.

Ти чеканням повернеш

Із смертельних лав
"Поталанило, еге ж?" –

 Скаже, хто не ждав.
Не дано збагнути їм

В літо вогняне
Як чеканням ти своїм

Вберегла мене.

Як вцілів я? Вижив як?
Знаємо без слів.
Просто ти чекала так,

Як ніхто не вмів.

Переклад Ірини Фісак

Жди мене, я повернусь,

Віри не втрачай.

Коли осінь сіє сум,

Ти мене чекай.

Жди у спеку й заметіль,

Що летить в вікно,

Коли інших вже ніхто

Не чекав давно,

І коли з далеких місць

Не ідуть листи.

Жди, коли набридло всіям

Лиш чекаєш ти.

Жди мене, я повернусь,

Вір, хоч проти нас

Ті, хто знають наперед,

Що забути час.

Хай повірять мати й син,

Що мене нема,

Друзі будуть говорить,

Що ти ждеш дарма,

І зберуться пом’януть.

Але ти чекай,

З ними на спомин душі

Пить не поспішай.

Жди мене, я повернусь

Всім смертям на зло.

Скажуть всі, хто не чекав:

— Пощастило знов.

І не зможуть зрозуміть,

Що в огні війни

Рятувала кожну мить

Ти життя мені.

Як я вижив в світі зла,

Знаєм ти і я:

Мене віра вберегла

І любов твоя.