Сонети Франческо Петрарки

Сонет 61

 

Переклад Д.Павличка

 

Благословенні будьте, день і рік,

І мить, і місяць, і місця урочі,

Де постеріг я ті сяйливі очі,

Що зав’язали світ мені навік!

Благословен вогонь, що серце пік,

Солодкий біль спечаленої ночі

І лук Амура, що в безоболоччі

Пускав у мене стріл ясний потік!

Благословенні будьте, серця рани

І вимовлене пошепки ім’я

Моєї донни — ніжне і кохане,

І ці сторінки, де про неї я

Писав, творивши славу, що не в’яне, —

Й ти, неподільна радосте моя!

 

 

Сонет 132 

Переклад Д.Паламарчука

Як не любов, то що це бути може?
 
А як любов, то що таке вона?
 
Добро? — Таж в ній скорбота нищівна.
 
Зло? — Але ж муки ці солодкі, боже!
 
Горіти хочу? Бідкатись негоже.
 
Не хочу? То даремна скарг луна.
 
Живлюща смерте, втіхо навісна!
 
Хто твій тягар здолати допоможе?
 
Чужій чи власній волі я служу?
 
Неначе в просторінь морську безкраю,
 
В човні хисткому рушив без керма;
 
Про мудрість тут і думати дарма —
 
Чого я хочу — й сам уже не знаю:
 
Палаю в стужу, в спеку — весь дрижу.
 





Остання зміна: п'ятниця, 22 липень 2016, 22:43